ЛЮДИ, ЯКІ ДІЙСНО ДАРУЮТЬ ЧАСТИНКУ СЕБЕ ІНШИМ

Сьогодні, коли життя мчить в божевільному темпі, ми так часто не встигаємо приділити частинку своєї уваги близьким і рідним і, тим більше, чужим людям. А якщо мова піде не тільки про моральну підтримку, а й про конкретний вчинок людини на благо інших - потрібно віддати частинку себе, то й взагалі не кожен здатний на таку самопожертву. І той факт, що в нашому суспільстві є люди, які готові в такий спосіб допомагати іншим, додає оптимізму.

Щорічно 14 червня відзначається Всесвітній день донора крові. Донором називають людину, яка з доброї волі дає свою кров іншим. Це слово походить від латинського «donore», що означає - «дарую». Мільйони людей зобов'язані своїм життям тим, кого вони ніколи не бачили - тим, хто добровільно віддає свою кров на благо і порятунок інших. Ті, кого одного разу врятувала донорська кров, напевно, багато разів про себе говорили «спасибі» тому невідомому, який заново подарував життя.

У суєті днів ми забуваємо про те, що тисячі хворих людей щодня потребують компоненти і препарати крові. А ось жителька смт Михайлівка Марина вже протягом 3 років є донором крові. 27-річна дівчина попросила не називати її прізвища. «Це - не те, чим варто хвалитися. Це - те, що має бути буденністю для всіх», - говорить вона про донорство.

Марина розповіла нам, що спонукало її стати донором крові.

- Розкажіть, будь ласка, що стало для Вас першопричиною для здачі крові?

- Основною причиною, що спонукала мене стати активним донором, було бажання допомогти. Коли я закінчувала університет, до мене звернулася за допомогою одногрупниця, чия мама лежала в лікарні. Їй сказати привести 5 донорів крові для того, щоб мамі змогли зробити операцію. Звичайно, я відгукнулася на її прохання. А потім мені сподобалося те відчуття, коли проходить розуміння, що моя кров, можливо, змогла подарувати життя і надію тим, чиє здоров'я прямо залежать від наявності донорської крові. Досить часто у людей може не бути коштів, щоб пожертвувати їх на благодійність. Та і зараз такий світ, що немає гарантій того, що пожертвувані кошти дійсно надійдуть тому, хто їх потребує. Донорство, на мою думку, - це, свого роду, теж благодійність. Крові завжди не вистачає, так що, відповідаючи на питання, чому я - донор, скажу коротко: тому що інакше не можу.

- Марино, а як Ваші рідні, близькі ставляться до донорства?

- Батьки спочатку хвилювалися за моє самопочуття, бо я сама маленька, добре, що хоч 50 кг, необхідних для здачі крові, є (сміється). А потім звикли, сподіваюся, вони пишаються мною. А 2 роки тому я переконала і свого хлопця піти зі мною здати кров, тож тепер він також є активним донором.

- Коли здаєте кров, відчуваєте, що зробили добру справу?

- От саме це відчуття і змушує повертатися на станцію знову і знову. Думка про те, що, можливо, твоя кров врятувала людині життя, змінює світосприйняття взагалі. А коли вже вдесяте приходиш на станцію здачі крові, то з'являється відчуття, що твоє життя прожите недаремно, що не дарма народився, що ти цьому світу потрібен.

- А сам донор під час здачі чимось ризикує?

- Зараз все це робиться на найсучаснішому обладнанні. Всі використані голки одразу ж викидаються. До того ж, для здачі крові потрібно пройти обстеження, здати аналізи, бо кому допоможе кров нездорової людини? Я якось ніколи не відчувала страху за своє здоров'я, навіть коли проходила цю процедуру вперше.

- А чи правда, що здавати кров - це навіть корисно?

- Як мені пояснювали медики, у активних донорів в організмі виробляється стійкість до крововтрати при аваріях, нещасних випадках, опіках, важких операціях, проходить продовження молодості за рахунок стимуляції кровотворення, самооновлення організму. Крім того, здача крові - це свого роду тренінг печінки, активізація систем імунного захисту, профілактика порушень травлення, атеросклерозу, підшлункової залози, словом - активізація всіх функцій і систем організму. Особисто у мене навіть шкіра обличчя після здачі крові стає чистішою.

- А чи правда, що ті, хто здають кров, живуть на п'ять років довше за інших?

- Дійсно, я чула таку думку. Статистичні дані й справді говорять про те, що донори, котрі постійно дають кров, живуть в середньому на 5 років більше середньостатистичної людини. А як насправді? Не знаю. Для мене все ж найголовніше - це моральне задоволення від участі в акті благодійності.

- Чи потрібно вести якийсь особливий спосіб життя, щоб бути донором крові?

- Нічого особливого, але, тим не менш, до здачі крові підходити потрібно відповідально. Три дні до здачі не можна їсти жирну їжу, також забороняється вживати алкоголь та палити перед здачею. Якщо подивляться і побачать, що плазма жирна, апарат відразу вимикають, і тебе близько півроку не допускатимуть до здачі.

- А чи агітуєте ви друзів і знайомих здавати кров?

- Чесно кажучи, нікого не агітую. Це має бути особистий вибір кожного. Тим паче, що процедура не з приємних. Можливо, після прочитання нашого інтерв'ю хтось і виявить бажання стати донором.

- Здавати кров боляче?

- Ні. Головне - налаштувати себе подумки, поснідати і думати тільки про приємне. Я завжди почуваю себе добре, навіть після процедури здачі не відчуваю ні запаморочення, ні нездужання.

- Що б ви хотіли сказати і побажати тим людям, хто тільки планує піти здавати кров?

- Удачі! Хто знає, може саме ваша кров стане для когось тим самим шансом, останньою надією на життя. І ще хотілося б подякувати всім донорам - людям, які дарують життя, за їх щедрі серця, за бажання допомогти іншим в біді, і щиро побажати здоров'я, благополуччя, щастя.

У Запорізькій обласній клінічній лікарні називають 5 причин здати кров:

• Одна дача крові допомагає врятувати два життя,
• Здача крові або плазми корисна для здоров'я донора: запускає процес оновлення організму, стимулює імунітет, знижує ризик розвитку захворювань серцево - судинної системи,
• При здачі крові донор безкоштовно обстежується на: групу крові, резус-фактор, біохімічне обстеження, ВІЛ, гепатити «В», «С», сифіліс,
• Після дачі крові, донору надається звільнення на 2 дні від роботи і навчання,
• Здавати кров регулярно - це не тільки благородний вчинок, а й допомога ближньому!

Перед виходом на станцію переливання потрібно поснідати. Обов'язково мати при собі паспорт та ідентифікаційний код.

В Запоріжжі здати кров можна в обласній станції переливання (вул. Правди, 32) з 8.00 до 13.00 крім вихідних. У міській лікарні №9 (вул. Щаслива, 1), клініці екстреної медичної допомоги (вул. Перемоги, 80) та обласній лікарні (Оріхівське шосе, 10).

Так, іноді люди, які здають кров, знають точно, хто її потребує, як це вперше було у героїні нашого інтерв'ю Марини. Але найчастіше вони навіть не уявляють, кого вони врятували, чиє серце буде продовжувати битися, завдяки їхньому «подарунку». Донори не вимагають нагород, вони не знають в обличчя врятованих людей. Можливо, вони зустрічаються на вулицях, проходять один повз одного і не здогадуються, що у їх венах біжить одна і та ж кров.

Спасибі вам, донори, за те, що ви є! За ваші добрі серця і душі!