НЕ МАЄМО ПРАВА ЗАБУТИ!
Щорічно в останню суботу серпня відзначається День Авіації України. Ми хочемо вам розповісти про льотчицю, від вправності та сили духу якої захоплює подих, яка за час війни здійснила 72 успішних (зафіксованих фотозйомкою) бойових вильотів, скинула на об'єкти противника 45 000 кілограмів бомб, у 6-ти повітряних боях збила у групі 3 винищувачі противника.
Марія Іванівна Доліна народилася 18 грудня 1922 року. У сім'ї Доліних було 10 дітей. Марійка - старша. Після закінчення 8-и класів середньої школи села Михайлівка, Марія була змушена влаштуватися на роботу. Паралельно з роботою вона займалася в Михайлівській планерній школі - філії Мелітопольського аероклубу, яку закінчила з відзнакою.
У 1939 році вона закінчила Херсонську авіаційну школу. Для того, щоб вступити в цю школу, дівчина додала до свого віку зайвих два роки (з тих пір у всіх офіційних документах вказувався 1920 рік як рік народження Марії Іванівни). Працювала льотчиком-інструктором Дніпропетровського, потім Нікопольського аероклубів Товариства сприяння авіахіму. Закінчила екстерном середню школу в місті Дніпропетровськ.
Початок війни застав її в Нікопольському аероклубі. Сюди наказ про евакуацію так і не потрапив. Всі чоловіки-льотчики пішли на фронт, старшою залишили Марію, але не сказали, як діяти в такій обстановці. Не залишати ж ворогові літаки та паливо! Дівчина тричі «атакувала» командира відступаючої 66-ї винищувальної дивізії полковника Сарасенка, умовляючи взяти її і аероклубні літаки в свою частину. Переконувала, що серед її подруг - лише аси і воювати вони вміють нітрохи не гірше за чоловіків. Зрештою полковник змушений був здатися: «Так і бути, зарахую вас, якщо самі переженете літаки за Дніпро, в Кам'янку (сучасний аеродром Дніпропетровського аероклубу, продовжує називатися «Кам'янкою»). Перед цим підірвете цистерни, підпалите ангари. Летіти будете вночі. Сигнальними вогнями зустріти не можу, доведеться сідати наосліп». Трохи помовчавши, додав: «Захочеш жити - сядеш». Марія та її подруги впорались і нормально посадили літаки. На ранок їм оголосили подяку і зарахували в полк. Так розпочався бойовий шлях льотчиці Доліної.
2 червня 1943 року екіпажу Марії Доліної було поставлено завдання знищити ціль поблизу станиці Кримська на Кубані. Ще на підході до цілі осколок зенітного снаряда влучив у лівий мотор літака Пе-2 Доліної, через що вона не встигала за іншими. Успішно відбомбившись, екіпаж Доліної на зворотному шляху виявився без прикриття винищувачів і був атакований групою з шести німецьких винищувачів (два FW-190 і чотири Me-109). Екіпажу Марії вдалося підбити один FW-190 і один Me-109. Але і радянський літак почав горіти. Поки летіли над ворожою територією екіпаж не міг покинути палаючий літак. Врятувало те, що штурман Галина Джунковська наділа на Марію Доліну окуляри, завдяки цьому у льотчиці від вогню уціліли очі. Доліна зуміла дивом посадити машину за два кілометри від лінії фронту. З палаючого Пе-2 льотчиць витягнув, будучи пораненим, стрілець-радист Іван Соленов. Ледве встигли відбігти, як літак через кілька миттєвостей вибухнув...
Після війни відважна льотчиця - заступник командирa бомбардувального авіаційного полку.
З 1950 року - в запасі. Жила в місті Шауляй, потім у Ризі, де закінчила партійну школу. Працювала в Ризькому міськкомі компартії Латвії і в ЦК КП Латвії до 1975 року. Була членом правлінь Республіканського товариства дружби «СРСР - Франція», Комітету захисту миру, Радянського комітету ветеранів війни, з 1975 року - почесний член полку «Нормандія-Німан».
З 1983 року жила в столиці України - Києві. Почесний громадянин Києва (з 2003) та смт. Михайлівка Запорізької області.
Пішла з життя 3 березня 2010 року в Києві. Похована на Байковому кладовищі.
Марія Доліна - Герой Радянського Союзу, нагороджена орденами Леніна, Червоного Прапора (двічі), Вітчизняної війни 1-го ступеня, медалями. Її ім'ям були названі бригада трубного заводу міста Волзький Волгоградської області, піонерська дружина в Омській області і багато піонерських загонів середніх шкіл. На будівлі аероклубу, де раніше розташовувалася Мелітопольська авіаційна школа, в якій навчалася Марія Іванівна, 17 серпня 2013 року встановлено меморіальну дошку.
Ми не маємо права забути!