НІХТО НЕ ЗАБУТИЙ, НІЩО НЕ ЗАБУТО!
Війна - це важке випробування для будь-якої людини. Вона забирає життя рідних і близьких, змушує дивитися на смерті і страждання. Вона вчить виживати, вчить цінувати кожну хвилину життя. Цінності переглядаються, родинні зв'язки набувають нового змісту.
Друга Світова війна стала одним з найжорстокіших випробувань для українського народу. Вона увірвалася в життя мирних жителів в один фатальний день, відокремивши все вчорашнє від суворої дійсності нового.
У перший же день війни в Михайлівці, на центральній площі, відбувся мітинг, на якому близько 50 осіб добровільно записалися до армії. Лінія фронту двічі проходила територією Михайлівського району, залишаючи за собою кривавий слід. Сотні його жителів були замучені і розстріляні за роки окупації, відправлені в Німеччину. Понад 3 тисячі михайлівчан не повернулися додому з фронту. Для 7 тисяч солдатів і офіцерів Михайлівська земля стала останнім притулком, бо ж саме тут вони завершили свій земний шлях.
На фронтах Другої Світової війни жителі району відзначились своєю мужністю та героїзмом. Близько 5 тисяч воїнів були нагороджені орденами і медалями. Звання Героя Радянського Союзу були удостоєні: Євдокія Носаль, Іван Найдьонов, Євген Биковський, Василь Поляков, Марія Долина, Федір Павловський. Кавалерами трьох орденів Слави стали Василь Папуча і Михайло Ігнатенко.
Ми не забуваємо героїзму наших бійців! В Запорізькій області вже 18-й рік поспіль проходить благодійний телемарафон «Пам'ять», який збирає кошти на допомогу ветеранам та воїнам АТО. Безпосередню участь бере в ньому і АТ «Михайлівський райагропостач».
- Завдяки мужності, взаємодопомозі, бажанню захищати свій будинок і свою сім'ю, наші солдати завжди були на крок попереду свого ворога. На жаль, багатьох з воїнів-переможців серед нас уже немає, але роки не стирають гіркоту втрат. І попіл війни тривожить кожне небайдуже серце. Ніхто не забутий, ніщо не забуто! Але ми повинні піклуватися про тих, у кого і досі бринить на очах сльоза при слові «війна», - з вдячністю говорить голова Наглядової ради АТ «Михайлівський райагропостач» Галина Вікторівна Шаламова.
АТ «Михайлівський райагропостач» та ДСГП «Агроцентр» щороку вітають з Днем Перемоги ветеранів Другої світової війни, своїх орендодавців, земляків, солдатських вдів, трудівників тилу, адже завдяки їхній самовідданості, прагненню до незалежності і любові до Батьківщини наша країна була визволена від німецько-фашистських загарбників.
Сьогодні кількість безпосередніх учасників бойових дій Другої Світової війни в Запорізькій області становить 2093 особи. І кожен з них пам'ятає страшні воєнні будні і радість перемоги.
Учасник бойових дій з Михайлівки Іван Авксентійович Міюц говорить: «На війні рамки часу зміщуються, життя зазнає іншого виміру. Ми жили не днями, а годинами, хвилинами, миттєвостями. Бо щомиті в тебе може влучити ворожа куля, осколок гарматного снаряду чи авіабомби. Там вчишся цінувати кожну відведену тобі секунду».
Своїми спогадами про бойові дії поділився і учасник Другої Світової війниПетро Кузьмич Дученко:
«Жахлива звістка про початок війни блискавкою облетіла всі села і міста. Мріям багатьох випускників не судилося збутися. І я, як і всі мої однолітки, пішов на фронт. Брав участь у Курській битві біля села Прохорівка. Горіли танки і люди, горіла земля. 70000 чоловік загинуло в цій битві. А скільки було учасників цієї битви, то і уявити важко. Ми завжди згадуємо ці події в День Перемоги. Це дійсно свято зі сльозами на очах. Воно далося нашому народові надзвичайно дорогою ціною. Наші родючі землі в усі віки приваблювали чужинців. Україна знала безліч навал, але ще ніколи не зазнавала такої кількості смертей, як за часів останньої війни.»
Учасник війни, із с.Мала Білозерка Василівського районуЗинаїда Федорівна Євдокімова і досі не дивиться по телевізору фільми та передачі про війну:
«Коли війна прийшла в наш край, я була ще зовсім юною. Тим не менш, доглядала за пораненими, робила перев'язки. У наше місто привозили ранених та невпізнаних солдатів. Були у нас і українці, і росіяни, і білоруси, і узбеки... Для війни не важлива національність... Мені зараз важко дивитися телевізор, не дивлюся фільми про війну, бо просто не можу... Через жахи війни я сама пройшла...»
Про неймовірне фізичне виснаження розповів ще один учасник війни, Борис Петрович Бурденко:
«На війні доводилося витримувати величезні фізичні навантаження. Наприклад, 32-кілограмовий верстак треба було на плечах тягнути! 26 кілограмів важив ствол разом з охолоджуючою рідиною! Уявляєте, яка тяжкість була? Дуже важко було фізично, а морально - ще важче...»
Учасник Другої світової Володимир Олексійович Медвещак дякує молодому поколінню за те, що вони не забувають про страшні воєнні будні:
«Важкі були бої. Гинули мої товариші. Не раз і я був ранений. Після поранення повернувся знову до товаришів. Пізніше став артилеристом. Батьківщина відзначила мої заслуги. Я нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною», «Ветеран праці», багатьма грамотами,орденом Вітчизняної війни 2 ступеня. Я дуже вдячний, що молоде покоління не забуває про події тих страшних років.»
Будучи 11-річним хлопчиком, житель с.Мала БілозеркаВолодимир Дмитрович Доценко теж пережив страшні роки війни:
«Під час війни я допомагав госпіталю при школі: носив воду, разом з іншими займався похованням загиблих. Величезна була братська могила. Ми туди клали померлих штабелями, вкривали шинелями і присипали землею. Потім я доглядав за тією могилою. Про перемогу я дізнався, коли ходив у 5 клас. Батько мій був на фронті, тож я щодуху мчався додому, бо був впевнений, що, якщо війна скінчилася, то тато вже чекає на мене вдома. Дуже сильно плакав, коли прибіг, а тата вдома не було.»
Про емоції, які переповнювали душу та серце при звістці про довгоочікувану перемогу, розповів ще один наш земляк-учасник війни Микола Самійлович Бутенко:
«У мене на війні були ще два брати і батько. Ми постійно дізнавалися новини з радіоприймача. Особливо, коли вже наші наближалися до Берліну, - щодня слухали. Коли почули, що перемога наша, щастю не було меж! Це - такі емоції, такі відчуття, які ні з чим не порівняєш!»
Доки ми живі і в серцях у нас звучать слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуто», наша історія не закінчиться. Про перемогу в цій війні будуть пам'ятати і наші діти, і наші онуки. Схиляємо голови перед ветеранами... Зі святом Вас! З Днем Перемоги!!!