ПАМ’ЯТЬ ПРО ПОДВИГИ ЗЕМЛЯКА ЖИТИМЕ У ВІКАХ

8 травня, в День пам'яті та примирення, у селі Старобогданівка відбулося урочисте відкриття пам'ятника земляку, Герою Радянського Союзу Василю Трохимовичу Полякову.

Сьогодні ми згадуємо події, від яких нас відокремлює вже більше півстоліття. Василь Трохимович Поляков - командир СУ-76 1222-го Новгородського орденів Кутузова та Олександра Невського самохідного артилерійського полку (10-й гвардійський Уральсько-Львівський добровольчий танковий корпус, 4-а танкова армія, 1-й Український фронт), молодший лейтенант.

Народився Василь Трохимович 6 грудня 1913 року в селі Старобогданівка нині Михайлівського району Запорізької області в сім'ї селянина. Освіта середня. Працював агрономом в селі.

Воював на Західному фронті. У 1944 році закінчив Ульяновське танкове училище і був направлений для подальшого проходження служби на 1-й Український фронт в 1222-й самохідний артилерійський полк.

Василь Трохимович відзначився в Сандомирсько-Сілезькій операції при форсуванні річки Одер, захопленні і утриманні плацдарму. 30 січня 1945 року в складі розвідувальної групи форсував річку в районі міста Штейнау. Потайним маневром група вийшла в тил противника, розгромила колону відступаючих військ і перерізала шосе Штейнау - Поржвіц. Обороняючи захоплену позицію, Василь Трохимович Поляков знищив один танк і два підбив, забезпечивши утримання кордону.

10 квітня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань, командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і героїзм молодшому лейтенанту Василю Трохимовичу Полякову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Помер Василь Трохимович 20 листопада 1975 року. Похований в селі Терпіння Мелітопольського району Запорізької області.

Урочистість та велич церемонії відкриття пам'ятника свідчили про те, наскільки важливий цей день для жителів Старобогданівки: фанфари у виконанні духового оркестру, почесна варта з учнів місцевої школи, учасники АТО, діти і учасники Другої Світової війни, місцева та районна влада серед присутніх.

Голова Ради ветеранів Любов Василівна Марченко подякувала всім гостям за те, що вони завітали на відкриття пам'ятника:

- В селі Старобогданівка нараховується 60 дітей війни та 13 учасників війни. Ми 10 років боролися за те, щоб нарешті відкрити цей пам'ятник, тож низько вклоняюся всім, хто доклав до цього всі зусилля і тим, хто приїхав на відкриття пам'ятника. Зараз страшний час, але ж як було страшно, коли молоді хлопці, не жаліючи себе, йшли на захист своєї Батьківщини. Я бажаю вам не знати війни! Хай буде мир!

Свої слова подяки сказали присутнім і учасник бойових дій Михайло Єгорович Пушкарьов, і сільський голова Микола Миколайович Рицький, і голова райради Сергій Васильович Передерій, і директор Старобогданівської школи Ірина Володимирівна Рицька. Кожен з них побажав присутнім мирного неба і подякував тим, хто доклав найбільше зусиль до того, щоб у Старобогданівці все-таки з'явився цей меморіал: сільській раді, місцевим підприємствам, благодійним організаціям.

Почесне право відкриття пам'ятника ветерану Другої Світової війни Василю Трохимовичу Полякову ведучі надали доньці героя Ніні Василівні Малисі та представникам місцевої та районної влади.

Директор Старобогданівської школи зазначила, що про Василя Трохимовича знає кожен житель села, кожен школяр. Про те, хто це такий, справді знають навіть маленькі діти. 5-річна Веронічка Бєднікова без запинки говорить:

- Я розумію, що цей пам'ятник - в честь героя війни, який захищав свій край. Буду по можливості приносити сюди квіти 8 чи, може, 9 травня. Мені розповідали про цю страшну війну, тому я знаю, хто такі герої.

Благочинний Михайлівського благочиння Запорізької єпархії УПЦ митрофорний протоієрей отець Олег Панчак освятив пам'ятник Василю Трохимовичу Полякову. А присутні, серед яких були і працівники АТ «Михайлівський райагропостач», вшанували пам'ять Сергія Трохимовича хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіалу.

Сьогодні, як свідоцтво відродження національної свідомості, ми бачимо, як відроджуються храми, відкриваються монастирські обителі, знаходяться втрачені святині, відновлюється єдність української історії, в якій нам дорога кожна сторінка, якою б важкою вона не була. Це - наші національні духовні корені. Своє історичне місце зайняв і пам'ятник Василю Трохимовичу Полякову, встановлений в пам'ять про героїзм великого земляка. Він служить нагадуванням про те, що ми повинні зробити все, щоб зберегти мир та незалежність нашого народу.

Тож зараз хочеться сказати: Батьківщина у нас одна, і всі ми, яких би політичних поглядів і позицій не дотримувалися, повинні берегти і захищати її, розуміючи, що від нас залежить майбутнє нашого народу, щастя наших людей, наших дітей і онуків.