СЛОВО ПРО НАШОГО ДИРЕКТОРА
І знову травень, і знову буяють білим цвітом дерева, вабить різнобарв'я квітів, весняним теплом огортає нас сонечко.
Для нас, вчителів, тепер уже ветеранів Пришибської ЗОШ І-ІІІ ступенів 1 травня було не тільки суспільним святом, а й днем, коли ми вітали нашого директора Григорія Прокоповича Коротича з Днем народження, з ювілеями. Та, на жаль, травень став і тим місяцем, в якому минулого року ми навіки попрощалися з дорогою серцям усіх нас людиною, з якою пліч-о-пліч пропрацювали всі 26 років, що випали на його долю із 44-х професійної педагогічної діяльності.
То не були легкі роки, і непростими були виклики, що поставали перед директором-початківцем, який щиро по-батьківськи на все життя прикипів до свого дітища - Пришибської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Пам'ятаємо Григорія Прокоповича молодим, струнки красенем, який з'явився на порозі школи, учні і вчителі якої потерпали від холоду (постійно затоплену водами підвальну котельню, яка майже не функціонувала). І тому найголовніше, про що піклувався господар - це тепло. Задля нього приклав чимало зусиль, щоб з допомогою підприємств селища збудувати наземну опалювальну систему, перекрити дах школи, капітально відремонтувати класні кімнати... Ми завжди підтримували всі ці добрі справи і з розумінням ставилися до проблем, які у нього, як у кожної людини, поставали. Але Григорій Прокопович в першу чергу переймався вихованням та навчанням підростаючого покоління. Згадуємо його клуб КВК (клуб ввічливих та культурних). Ідея була в тому, що виховання та навчання - два взаємопов'язані процеси. Так воно і сталося. Учні намагалися поводитися краще, бути культурними, освіченими людьми. І таких 26 випусків, без сумніву, що наші випускники достойно йдуть життєвими шляхами, пам'ятаючи про рідну школу і допомагаючи їй в усьому, говорить про те, що дітище Григорія Прокоповича Коротича переросло у перлину не тільки селища і району, а й на обласному рівні дає фору. У цьому левина доля роботи найпослідовнішої та найвідданішої учениці свого директора, нашої Марини Михайлівни Вертелецької та одної з найзірковіших випускниць Галини Вікторівни Шаламової, а також інших наших випускників вчителів, бо як і годиться мудрому керівникові, Григорій Прокопович пам'ятав, що кадри вирішують все. Отже він докладав зусилля, щоб сформувати такий життєздатний колектив, як нинішній, де 15 вчителів є випускниками нашої школи і його учнями.
Григорій Прокопович Коротич був небайдужою людиною до суспільних процесів і, будучи істориком за фахом, брав активну участь у державотворенні нашої України, у становленні національної свідомості народу та постійно щиро переймався долею всіх і кожного. Після прийняття указу про приватизацію землі, він як справжній керівник нової формації і депутат селищної ради попіклувався, щоб кожен учитель отримав землю для ведення особистого господарства.
Працюючи у державній адміністрації, Григорій Прокопович особисто сприяв будівництву пам'ятника Т.Г.Шевченку у районному центрі, та щиро сприймаючи трагедію українського народу періоду Голодомору, забезпечив загальне керівництво встановленням пам'ятників в населених пунктах. Та найбільше піклувався про школу, яка завжди була на першому місці.
Таке коротке життя: всього 66 років, а скільки зроблено справ... Нас завжди вражали мудрість і людяність, щирість та відвертість, іноді майже дитяча довірливість, відповідальність за людські долі, співчуття у горі та радість від успіхів оточуючих. Серце стискається від болю через втрату нашого директора, друга, захисника. Тож хай завжди травень нагадує нам про таку видатну постать в історії Пришиба, району.
Вічна Йому Пам'ять і Царство Небесне!
Вчителі ветерани Пришибської ЗОШ І-ІІІ ступенів